Главная страница

4. 3 Форми та види кредиту


Скачать 30.15 Kb.
Название4. 3 Форми та види кредиту
Анкор4_3-4_4.docx
Дата14.03.2018
Размер30.15 Kb.
Формат файлаdocx
Имя файла4_3-4_4.docx
ТипДокументы
#67019
Каталогroma_zorivchak

С этим файлом связано 33 файл(ов). Среди них: 4.jpg, СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ.doc, dkr-difury-33gr.doc, 6.jpg, ІНСТРУКТАЖ СТУДЕНТАМ .doc, 3.jpg, 5.jpg, 1 ЛЕКЦІЯ значення історії педагогіки, зародже...doc, 4_3-4_4.docx и ещё 23 файл(а).
Показать все связанные файлы

4.3 Форми та види кредиту
Вивчаючи це питання необхідно приділити увагу визначенню наступних категорій та понять: кредит, кредитор, позичальник, кредитна операція, кредитний ризик, кредитоспроможність, кредитна лінія.

Кредитор – суб’єкт кредитних відносин, який надає кредити іншому суб’єкту господарської діяльності у тимчасове користування.

Кредитна операція – це договір, щодо надання кредиту, який супроводжується записами за банківськими розрахунками, з відповідним відображенням у балансах кредитора і позичальника.

Кредитоспроможність – це здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями.

Кредитний ризик – ймовірність несплати позичальником основного боргу та відсотків, які належать сплаті за користуванням кредитом у терміни, визначені в кредитному договорі.

Кредитна лінія – згода банку-кредитора надати кредит у майбутньому в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовлені розміри за певний відрізок часу без проведення додаткових спеціальних договорів.

Позичальник – суб’єкт кредитних відносин, який отримав у тимчасове користування грошові кошти на умовах повернення, платності, строковості.

Вивчаючи форми та види кредиту, треба пам'ятати про багатогранність критеріїв класифікації кредиту.

Форми кредиту являють собою конкретний прояв руху позикового фонду, тісно пов’язані з його структурою і в певному ступені з сутністю кредитних відносин.

Вирізняють товарну, грошову і змішану (товарно-грошову) форми кредиту.

Найбільш типовою для країн з розвиненою ринковою економікою є грошова форма, бо саме гроші є загальним еквівалентом при обміні товарних вартостей, універсальним засобом обігу і платежа.

Товарна формавикористовується коли покупці одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу, при оренді майна, прокаті речей. Проте практика свідчить, що кредитор, що надав товар з відстрочкою платежу, потребує повернення кредиту в грошовій формі.

Змішана форма у випадку, якщо кредит був наданий в формі товару, а повернений – грошима, або навпаки (наданий грошима, а повернений в формі товару).

Суб’єкти господарської діяльності можуть використовувати такі види кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний. Фізичні особи – споживчий кредит (лише в національній грошовій одиниці).


Банківський кредит

Державний кредит

Комерційний кредит

Споживчий кредит

Міжнародний кредит

Товарний кредит

Грошовий кредит


Рисунок 1 – Зв'язок форм та видів кредиту

Банківський кредит надається суб’єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Основними з них є: забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільова направленість.

Кредитні відносини в економіці базуються на певній економічній основі, одним з елементів якої є принципи кредитування, до яких належать:

  • поверненість, тобто необхідність своєчасного повернення отриманих від кредитора фінансових ресурсів після завершення їх використання позичальником;

  • строковість – необхідність його повернення в точно визначений строк, зафіксований в кредитній угоді, або документі, якій її замінює;

  • платність – необхідність повернення не тільки отриманих позикових ресурсів, а й сплати (у вигляді процента) за право їх використання;

  • забезпеченість – необхідність забезпечення захисту майнових інтересів кредитора при імовірному порушенні позичальником прийнятих на себе зобов’язань;

  • цільовий характер – тобто цільове використання коштів отриманих від кредитора.

  • диференційований характер кредита – тобто диференційований підхід з боку кредитної установи до різних категорій потенційних позичальників

Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових та поточних рахунках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки до запитання та строкові, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів.

Кредитні операції здійснюються банками у межах кредитних ресурсів.

Кредити, які надаються банками, поділяються за наступними критеріями:

  1. За строками користування:

  1. короткострокові (до одного року);

  2. середньострокові (до трьох років);

  3. довгострокові (понад трьох років)

  1. За забезпеченням:

  1. забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);

  2. гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);

  3. з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації);

  4. незабезпечені (бланкові).

  1. За ступенем ризику:

  1. стандартні кредити;

  2. кредити з підвищеним ризиком.

  1. За методами надання:

  1. у разовому порядку;

  2. відповідно до відкритої кредитної лінії;

  3. гарантовані (заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із стягненням комісії за зобов’язання).

Кредити стандартні, кредити нестандартні, кредити сумнівні, кредити небезпечні та кредити безнадійні .

Комерційний кредит – це товарна форма кредиту, яка передбачає відстрочку платежу за реалізовані товари, виконані роботи чи надані послуги між двома суб’єктами господарської діяльності.

Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої господарчі відносини і можуть створювати платіжні засоби у вигляді векселів. У разі оформлення комерційного кредиту за допомогою векселя інших угод про надання кредиту не укладається.

Погашення комерційного кредиту може здійснюватись шліхом:

  • сплати боржником за векселем;

  • передачі векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі;

  • переоформлення комерційного кредиту на банківській.


Лізинговий кредит – це відносини між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди.

Оперативний лізинг - після закінчення дії договору предмет лізингу підлягає поверненню лізингодавцю та може бути повторно переданий у користування іншому лізингоодержувачеві або договір може бути продовжено.

Фінансовий лізинг - після закінчення строку дії договору право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача за умови укладення відповідного договору купівлі-продажу.

Тобто, лізинг є формою майнового кредиту при цьому об’єктом лізингу є різне рухоме та нерухоме майно.

Іпотечний кредит – є особливим видом економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна.

Кредиторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки. Позичальниками можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають у власності об’єкти іпотеки, або мають поручителів, які надають під заставу об’єкти іпотеки на користь позичальника.

Споживчий кредит – кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і якій повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.

Строк кредиту встановлюється в залежності від цілей об’єкта кредитування, розміру позики, платоспроможності позичальника, при чому він не повинен перевищувати десяти років з дня його надання.

Фізичні особи погашають кредити шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту або готівкою.

Консорціумний кредит – може надаватися позичальнику банківським консорціумом такими способами:

  • шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб’єктам господарської діяльності;

  • шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків;

  • шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції.

Державний кредит – вид кредиту, при якому одним із суб'єктів кредитних відносин (як правило, позичальником) виступає держава.

Міжнародний кредит – вид кредиту, що обслуговує рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин.
4.4. Витрати на запозичення
Витрати на запозичення – це сума грошей, яку позичальник сплачує фінансовим установам та іншим учасникам процесу кредитування за отримання і користування кредитом.

Складовими вартості кредиту є прямі і непрямі витрати на запозичення.

До прямих витрат на запозичення належать ті з них, які виплачуються

безпосередньо кредиторові (банку, кредитній спілці, ломбарду, лізинговій

компанії).

Прямі витрати на запозичення включають:

сплату процентів за користування кредитом

суму банківських комісій

плату за розрахунково-касове обслуговування

штрафи та пені.

Непрямі витрати – це платежі, що надходять третім особам при отриманні й обслуговуванні кредиту (страховим компаніям, ПФУ, податковим органам, нотаріусам, рієлтерам, експертам-оцінювачам, державним реєстраторам).

До непрямих витрат на запозичення належать відповідні платежі за супутніми до кредитування послугами – страхуванням, реєстрацією майна, експертною оцінкою, нотаріальним оформленням тощо.

Важливо пам’ятати, що кожен вид кредитного продукту включає практично всі ці витрати на запозичення. Тому їх розуміння є важливим при плануванні власного сімейного бюджету та при виборі «кращого» кредитного продукту, який пропонують фінансові установи.

Номінальна процентна ставка за кредит передбачає суму винагороди фінансової установи, розраховану в процентному відношенні до суми кредиту за певний період часу.

Її рівень вказується в кредитній угоді та рекламних проспектах фінансових установ.

Процентна ставка за кредит є важливим джерелом доходу фінансових установ. Величина процентної ставки пов’язана:з вартістю фінансування, операційними витратами, премією за ризик неповернення коштів позичальником, ризиком, пов’язаним із строковістю кредиту табажаним рівнем прибутковості діяльності.

Процентна ставка залежить від виду кредиту, суми кредиту, від його строку та інших умов. Крім того, процентна ставка може змінюватись як зі згоди клієнта, так і без неї, якщо це передбачено кредитним договором.

При укладенні кредитного договору позичальникові потрібно звернути увагу на вид номінальної процентної ставки за кредит. Вона буває фіксована або плаваюча.

Фіксована процентна ставка за кредит – процентна ставка, значення якої є фіксованим упродовж усього строку кредиту і не підлягає зміні, крім випадків порушення позичальником його умов.

Плаваюча процентна ставка за кредит – процентна ставка, значення якої підлягає періодичній зміні залежно від коливання іншої ставки, до якої вона прив’язана або на яку індексована (процентна ставка на строкові депозити фізичних осіб чи інша). Як правило, у кредитних договорах плаваюча процентна ставка подається шляхом зазначення базової ставки і премії, наприклад: річна облікова ставка НБУ + 10%.

Банківські комісії – це істотна складова прямих витрат на запозичення, які не зазначаються у процентній ставці за кредит, проте включаються до вартості кредиту.

Комісійні платежі здебільшого нараховують банки. Кредитні спілки, як неприбуткові фінансові організації, власну комісійну винагороду закладають у процентну ставку, яка вказується в рекламному проспекті та кредитній угоді.

Види банківський комісій

1. Одноразова банківська комісія сплачується клієнтом один раз при отриманні кредитних коштів. Може становити фіксовану суму, зазначену у прасах банку, відсоток від початкової суми кредиту або відсоток від вартості застави за кредитом

2. Щомісячна банківська комісія сплачується клієнтом із періодичністю один раз на місяць при обслуговуванні кредиту. Може сплачуватися фіксованою

сумою, може становити відсоток від початкової суми кредиту або відсоток від залишку заборгованості за кредитом.

3. Платежі за розрахунково-касове обслуговування. Пов’язані з рухом коштів на кредитному рахунку позичальника (% за перерахування грошей із кредитного рахунку, % за зняття грошей із кредитного рахунку, якщо кредит надається готівкою, % відсоток за конвертацію, % за перерахування сум на погашення кредитної заборгованості, плата за відкриття кредитного рахунку.

4. Штрафні санкції Передбачають нарахування і сплату штрафу та/або пені за

невиконання умов кредитного договору ( плата за дострокове погашення кредиту, несвоєчасне погашення кредиту або процентів за користування ним можуть нараховуватися штраф або пеня, невиконання умов кредитного договору (не поінформувавши банк про зміну місця проживання, відмовившись від щорічного страхування майна).
У фінансовій практиці розрізняють номінальну, ефективну та реальну процентні ставки за кредит. Ці процентні ставки різняться обсягом та видами витрат на запозичення, які включені до їхнього розрахунку. Розрахунок цих процентних ставок показує реальну вартість кредитів та є корисним для позичальників при виборі умов кредитування
Ефективна процентна ставка за кредит – це ставка процента, яку реально сплачує позичальник фінансовій установі за кредит з урахуванням прямих витрат на запозичення.

Ефективна процентна ставка враховує не лише проценти за кредит за рік, а й періодичність виплат за ним, а також усі витрати позичальника, пов’язані з отриманням і обслуговуванням кредиту згідно із кредитним договором.

При розрахунку ефективної ставки враховуються тільки ті витрати і комісії, які позичальник виплачує безпосередньо фінансовій установі.

Ефективна процентна ставка розраховується для кожної кредитної угоди, виходячи з її індивідуальних умов. Це своєрідний показник прибутковості банку.

Ефективна процентна ставка розраховується як сума процентів за кредит і банківських комісій, поділена на середньозважену суму основного боргу за кредитом і помножена на зворотне відношення кількості місяців кредитування до загальної кількості місяців у році.
Ефективна процентна ставка = (%кр +БК )/Кр*12/ N*100%, де
де Кр – середньозважена сума основного боргу за кредитом;

N – кількість місяців кредитування;

%кр – сума процентів за кредит;

БК – сума банківських комісій.

Середньозважена сума основного боргу за кредитом за умови щомісячного погашення кредиту рівними частками дорівнює середньоарифметичній сумі щомісячних залишків тіла кредиту, що визначається за формулою:
Кр= (K*( N+1))/2 N, де
де K – сума кредиту;

N – кількість місяців кредитування.

Сума процентів за кредит розраховується шляхом додавання щомісячних процентних витрат, які визначаються шляхом множення номінальної процентної ставки на суму основного боргу за кредитом у відповідному періоді.

%крі = r%і* Кi* ti/ BS, де
де %кр – сума процентів за кредит;

r% – процентна ставка за і-м кредитом (річна);

Кi – сума і-го кредиту (у грошовому вираженні);

ti – період кредитування за і-м кредитом (фактично дні);

BS – база розрахунку (360 чи 365 днів).

Таким чином, ефективна процентна ставка, на відміну від номінальної процентної ставки, показує реальну вартість кредиту для позичальника з урахуванням усіх прямих витрат.

Розрахунок ефективної процентної ставки за кредитними продуктами різних фінансових установ дає змогу визначити «кращу» пропозицію для клієнта.

Реальна процентна ставка за кредит включає до свого розрахунку як прямі, так і непрямі витрати за запозичення.

Розрахунок реальної процентної ставки, крім річної процентної ставки за кредит та банківських комісій, періодичності виплати процентів, строку кредиту, враховує непрямі (пов’язані) витрати.

Для розрахунку реальної процентної ставки за кредит необхідно знати загальну суму переплати.

Переплата – це сума коштів, яку переплатить клієнт, придбавши товар у кредит. Переплата враховує прямі і непрямі витрати на запозичення.

Реальна процентна ставка розраховується як сума переплати, віднесена

до середньозваженої суми основного боргу за кредитом.
Реальна процентна ставка = Переплати/ Kp * 12/ N *100%
де Kp – середньозважена сума основного боргу за кредитом;

N – кількість місяців кредитування.

Переплата залежить від обраного методу погашення кредиту.

У практичній діяльності фінансових установ використовуються два методи погашення кредиту і процентів за користування ним – стандартний та ануїтетний.

Стандартний метод тіло кредиту виплачується рівними частинами упродовж усього строку кредитування, а проценти нараховуються на залишок заборгованості за кредитом. Перевага – сума процентних витрат позичальника буде меншою. Недолік – у перші періоди сплати щомісячні платежі позичальника є вищими, що важко для його бюджету.

Ануїтет погашення кредиту здійснюється рівними частинами протягом усього строку кредитування. Щомісячні рівновеликі платежі включають у себе виплати тіла кредиту і процентів за користування ним. Перевага – на початку виплати кредиту щомісячні платежі будуть менші, ніж за стандартної схеми погашення кредиту, що є легшим для бюджету позичальника. Недолік – загальна сума сплачених процентів банку за користування кредитом буде більшою.
перейти в каталог файлов
связь с админом