Главная страница

Урок 5 (20). Фонетична транскрипція. Уподібнення приголосних звуків


Скачать 64,78 Kb.
НазваниеФонетична транскрипція. Уподібнення приголосних звуків
АнкорУрок 5 (20).docx
Дата08.12.2017
Размер64,78 Kb.
Формат файлаdocx
Имя файлаУрок 5 (20).docx
ТипУрок
#52585
Каталогid318096000

С этим файлом связано 86 файл(ов). Среди них: Khroniki_Narniyi_Ostannya_bitva_-_Klayv.pdf, ?art=122540&format=a4.pdf&lfrom=241867179, Iz_sontsem_za_plechima__Mudrist_Pelageyi.pdf и ещё 76 файл(а).
Показать все связанные файлы

Урок 5. Фонетична транскрипція. Уподібнення приголосних



Урок 5

Тема: Фонетична транскрипція. Уподібнення приголосних звуків.

Транскрипція (від латинського transcription – переписування) – це спеціальне письмо, запроваджене для точної передачі звукового складу слів і текстів.

Розрізняють три типи транскрипції: фонетичну, фонематичну та практичну.

Фонетична транскрипція – спосіб передачі на письмі усної мови з усіма її звуковими особливостями.

Фонетична транскрипція ніби "фотографує" реальну вимову, графічно фіксує фізико-акустичні властивості звуків на певному відрізку мовлення.

Фонетична транскрипція української мови будується на основі українського алфавіту з використанням додаткових надрядкових знаків, які називають діакритичними (від грецького diakritikos – розрізнювальний)

Основні правила транскрипції

  • Слова або речення, що транскрибуються, беруться у квадратні дужки [].

  • Усі слова – як самостійні, так і службові – пишуться окремо й обов’язково з наголосом, якщо в слові є два й більше склади.

  • Не вживаються великі літери та розділові знаки. Замість розділових знаків використовують вертикальні риски: у середині речення одну, у кінці – дві.

  • Не використовуються зовсім букви алфавіту: я, ю, є, ї, й, щ, ь. Апостроф теж не фіксується:

[мjа̀та], [jу̀н′іс′т′], [шча̀с′т′а].

  • Застосовуються такі додаткові літери й розрізнювальні знаки:

[а̀] – значок, поставлений угорі над буквою, позначає наголос;

[т′] – скісна рисочка, поставлена вгорі з правого боку букви, позначає м’якість приголосного:

[т′ін′], [о̀с′ін′];

[м’] – цей знак (апостроф) ставиться вгорі з правого боку букви для позначення пом’якшеної вимови твердих приголосних:

[оп’і̀вноч’і], [т′м’а̀ниĭ];

[н:] – двокрапка з правого боку букви позначає довготу приголосного звука:

[знан′:а̀], [т′ін′:у];

[͡дж], [͡дз] – для позначення злитих звуків (африкат) використовуються дві літери, з’єднані вгорі дужкою («дашком»):

[б͡джола̀], [ґе͡дз′];

[j] - літера j передає середньоязиковий звук [j], уживаний тільки перед голосними:

[jіжа̀к], [jа̀блуко], [моjє̀], [дба̀jєш], [зна̀jут];

и], [ие], [оу] – для позначення нечіткого голосного звука (ненаголошений склад) вгорі справа від основної букви пишеться маленька літерка, що вказує звук, до якого наближається основний звук у слабкій (ненаголошеній) позиції: [зеирно̀], [жиет′:а̀], [зоузу̀л′а];

[ў], [ĭ] – для позначення нескладотворчих приголосних [в], [j] ставиться дужечка над літерами:

[даў], [да̀ĭте], але [дава̀ти]; [гаĭ], але [гаĭо̀к];

[/] – вертикальна риска на місці розділових знаків у реченні;

[//] – дві вертикальні риски вкінці речення.

Примітка. У шкільній практиці застосовується спрощена фонетична транскрипція, яка близька до орфографічного запису. Існує ще деталізована транскрипція (фонологічна) транскрипція, яку використовують учені-лінгвісти для записів у діалектологічних експедиціях, спеціальних наукових працях тощо.

Приклади фонетичної транскрипції слів

Запоріжжя - [запор′і̀ж:а],

Святослав - [с′в’атосла̀ў],

Наддніпрянщина - [над:н′іпр′а̀ншчиена],

єдність - [jѐдн′іс′т′],

ім’я - [ імjа̀ ],

мрія - [ мр′і̀jа],

письменник - [ пиес′мѐн:ик],

різьбяр - [ р′із′б’а̀р],

яблуня - [jа̀блун′а ],

кожух -[ коужу̀х],

джерело - [ ͡джеиреило̀ ],

дзвін -[ ͡дз′в’ін],

читайте - [ чиета̀ ĭте],

під’їжджаю - [п’ідjіж͡джа̀jу],

розширити - [ рош:ѝрити],

пасуться - [ пасу̀ц′:а].

Зразок фонетичної транскрипції тексту

Орфографічний запис:

Хай це, можливо, і не най суттєвіше,

але ти, дитино,

покликана захищати своїми

долоньками

крихітну свічечку букви «ї»,

а також,

витягнувшись на пальчиках,

оберігати місячний серпик

букви «є»,

що зрізаний з неба

разом із ниточкою.

Бо кажуть, дитино,

Що мова наша – солов’їна.

І. Малкович.

Фонетичний запис (транскрипція):

[хаĭ це / можлѝво / і неи наĭсут′:ѐв’іше / алѐ ти / диетѝно / поклѝкана захиещати своjі̀ми доло̀н′ками крѝх’ітну с′в’і̀чеичку бу̀кви / jі / а та̀кож / вѝт′агнуўшис′ на па̀л′чиках / обеир′іга̀ти м’і̀с′ачниĭ сѐрпик бу̀кви / jе / шчо зр′і̀заниĭ з нѐба ра̀зом із нѝточкоjу // бо ка̀жут′ / диетѝно / шчо мо̀ва на̀ша / соловjі̀на //] .

Фонетична транскрипція застосовується в діалектологічних записах, у наукових працях з фонетики, часто у словниках іноземних мов тощо.

Фонематична транскрипція досить близька до орфографічного запису, вона передає тільки фонемний склад морфем, слів і текстів, а не всі відтінки звуків мови, у яких реалізуються фонеми.

Наприклад, слово вчаться у фонетичній транскрипції записують так: [ўча̀ц′:а], а у фонематичній [вчат′с′а].

Проте в навчальній літературі нерідко об’єднують два види транскрипції, а деякі позначки опускають – залежно від мети транскрибування слів.

Практична транскрипція – запис засобами національної абетки чужомовних власних назв, термінів та інших неперекладних слів. Цей різновид транскрипції не виходить за межі графіки мови, що запозичує. Практичною транскрипцією користуються для перекладу технічної документації, для географічних карт, путівників тощо.

Вправи (блок 1)

Вправа 1. Запишіть подані слова фонетичною транскрипцією. Визначте, скільки звуків і букв у кожному слові.

Кум, загоню, цвенькати, віджати, дзиґа, підгір’я, розумний, своєю,землемір, лілея, хитрющий, юшка, яблуко, джмелі, чебрець, рішучо, поїдьмо, припав, затуливши, саджанець.

Вправа 2. Запишіть текст фонетичною транскрипцією. Визначте, із скількох звуків складається кожне слово.

…Піді мною земля така свіжа, така мілка, мов колиска, а наді мною небо таке синє, таке ласкаве, а за вербами причаїлась дрімота і шепче: "Засни собі, засни собі…"Чи то вода жебонить колискову? Е, не буде по-твоєму! Я підводжуся, беру з землі у груди трохи прохолоди, до грудей притуляю глек і повагом іду робити ділечко. А на долинці і на стежці знову ні лялечки, тільки жито покриває мене з головою, тільки сонце крізь житню дрімоту накупує мене промінням і тінями.

І славно-славно йти мені між житами до жита. Що не кажіть, а вже інакше почуваєш себе, коли стаєш женцем.

М. Стельмах

Вправа 3. Запишіть поданий нижче текст фонетичною транскрипцією.

Злий кінь

Учора мій сусід купив собі Коня

Із табуна татарського, презлого,

Такого жвавого, такого вже баского!

Дивлюсь: сусід і вся його сім’я

Уздечки не напнуть на нього,

Сусід сусідів кликать став

І могарич пообіцяв,

Щоб тільки помогли коня йому упорать.

Народ зійшовсь, та гул такий підняв,

Мов цілину п’ять плугів орють.

А кінь жахається та рже,

На дибки спиниться та гривою мотає,

То піде боком, а то б’ється і кусає.

Котрий сміливий був, то вже

Од Коника тікає.

Прийшлось сусідові, мовляв, хоч сяь та й плач.

Аж дивляться, іде Петро Деркач –

Розумний чоловік і в конях силу знає –

Іде і здалеку чуприною киває.

Прийшов – і ввесь базар нікчемний розігнав

І сміло до коня побрався потихеньку,

Все свистячи, повагом, помаленьку,

Все гладив, подивлюсь – уже і загнуздав.

Пани! Чи чули, як Деркач коня поймав?

(П. Гулак-Артемовський)

Тести (блок 1)

1. Правильну вимову відображає фонетичний запис слова в рядку:

А. легкий [лехкѝй];

Б. молодший [моло̀тший];

В. несу [неису̀];

Г. джміль [джм’і̀л′]

2. Правильну вимову відображає фонетичний запис слів в рядку:

А. [млѝн], [п’ід:а̀ш’:а], [п’і̀с′н′а];

Б. [млиен], [п′ід:а̀ш’:а], [пісн′а];

В. [млиен], [піддаш’:а], [п’іс′н′а];

Г. [млѝн], [п’ід:а̀ш:а], [п’і̀сн′а].

3. Правильну вимову відображає фонетичний запис слова в рядку:

А. [дзво̀ник];

Б. [дзво̀ниек];

В. [͡дзво̀ниек];

Г. [͡дзво̀ник].

4. Правильну вимову зафіксовано в рядку:

А. [зшѝток];

Б. [приен′і̀ш:и];

В. [нама̀жс′а];

Г. [у чашц′і].

5. Фонетично правильно записано слова в рядку:

А. [бо̀реис′:а], [с:адѝтие];

Б. [бо̀рис:я], [зсадѝти];

В. [бо̀решс′:а], [зсадѝти];

Г. [бо̀рес′:а], [сзадѝти].

6. Правильно виконано звуковий запис слова:

А. молишся [мо̀лиешс′а];

Б. зсунути [зс:у̀нутие];

В. розжаримо [рож:а̀риемо];

Г. дочці [дочц′:і̀];

Д. розширення [росшѝреин:а].

7. Усі слова правильно записані фонетичною транскрипцією в рядку:

А. боротьба [борот′ба̀], роз’їхатися [розйі̀хатися];

Б. зсутулений [зс:уту̀леиний], зшиті [ш:ѝет′і];

В. вогкий [во̀гкией], зцілення [с′ц′і̀леинн′а];

Г. радість [ра̀д′ість], миттю [мѝт′:у];

Д. учишся [у̀чиес′:а], навмання [наўман′:а̀].

8. Усі слова правильно записані фонетичною транскрипцією в рядку:

А. з’їжджати [зйіж͡джа̀тие], щастя [ща̀с′т′а];

Б. розжарений[рож:а̀реинией], щеня [шчеин′а̀];

В. зціпити [зц′іпѝтие], розчинитися [рож:чиенѝтиес:я];

Г. легкий [леихкѝй], підданий [п’і̀дданий];

Д. збіжжя [зб’і̀ж′а], нігті [н′і̀гт′і].

У мовленнєвому потоці приголосні звуки, що стоять поруч, взаємодіють один з одним і цілком або частково уподібнюються. Таке явище називають асиміляцією (від латинського assimilation – уподібнення).

За напрямом розрізняють асиміляцію регресивну (коли наступний звук впливає на сусідній попередній) і прогресивну (попередній – на наступний). Асиміляція може відбуватися як у межах слова, так і на стикові слів.

Проте такого впливу зазнають не всі звуки і не завжди.

Розглянемо найтиповіші випадки асиміляції звуків.

Асиміляція за дзвінкістю і глухістю

Дзвінкі звуки послідовно й систематично впливають на попередні глухі, які уподібнюються їм і вимовляються теж дзвінко:

боротьба [бород′ба̀], просьба [про̀з′ба], якби [йаґбѝ], отже [о̀͡джеи], вокзал [воґза̀л].

Така регресивна асиміляція відбувається й на стикові двох слів, особливо при швидкому темпі мовлення:

ваш брат [важбрат], як же [йаґжеи].

Перед сонорними звуками [л], [р], [н], [м], [в], [й] такої асиміляції немає.

Асиміляція за глухістю трапляється рідше. Приголосні зберігають свою дзвінкість в кінці слова: мороз, дуб.

На межі кореня й суфікса приголосні також не оглушуються. Однак у середині слова приголосний [г] піддається впливові глухих [к], [т]:

легкий [леихкѝĭ], кігтики [к’і̀хтики], вогко [во̀хко], дьогтю [д′о̀хт′у] та в похідних від них.

Увага! Щоб узнати, який приголосний (дзвінкий чи глухий) писати, треба змінити слово так, щоб після сумнівного приголосного стояв голосний:

молотьба – молотити, просьба – просити, легкий – легенький, нігті – ніготь.

Якщо ж така перевірка неможлива, правопис слова слід запам’ятати або звірити за орфографічним словником.

Найбільшого впливу глухих дзвінкі звуки зазнають на межі префікса й кореня.

  • Префікс з- перед наступним глухим приголосним асимілюється ним:

з + хилити [схиелѝти],

з + питати [спиета̀ти],

з + кинути [скѝнути],

з + формувати [сформува̀ти],

з + шити [сшѝти],

з + цідити [сц′ідити],

з + сипати [с:ѝпати].

Увага! На письмі префікс з- перейшов у с- лише перед глухими к, п, т, ф, х. перед іншими приголосними пишемо з- (асиміляція зберігається лише у вимові).

  • Кінцеві дзвінкі приголосні односкладових префіксів над-, під-, од-, об- перед наступними глухими у швидкому темпі мовлення теж частково оглушуються:

надпити [надтпѝти],

підхопити [п’ідтхопѝти],

підписати [п’ідтпиеса̀ти],

одсипати [одтсѝпати],

обклеїти [обпклѐйіти].

Увага! На письмі така асиміляція не закріпилася (чинний морфологічний принцип).

Асиміляція за місцем і способом творення

Найчастіше шиплячі приголосні уподібнюються до свистячих і навпаки:

безжурний [беиж:у̀рниĭ], зшити [ш:ѝти], дивишся [дѝвиес′:а], цікавишся [ц′іка̀вис′:а], на річці [на р′і̀ц′:і], з жита [ж:ѝта], на квіточці [на кв’і̀тоц′:і].

Під впливом свистячого [с] приголосний [т] уподібнюється до свистячого [ц] в дієсловах на -ться:

купається [купа̀йеиц′:а],

сподівається [спод′іва̀йеиц′:а],

ллється [л′:ѐц′:а].

Асиміляція приголосних за м’якістю

Передньоязикові [д], [т], [з], [с], [ц]. [л], [н], [͡дз] перед наступними м’якими пом’якшуються:

український [украйі̀н′с′киĭ], пісня [п’і̀с′н′а], кузня [ку̀з′н′а], повість [по̀в’іс′т′], сонця [со̀н′ц′а], рибалці [риеба̀л′ц′і], сніг [с′н′іг].

Напівпом’якшені приголосні (губні, шиплячі, задньоязикові, глотковий) на інші приголосні не впливають (у деяких випадках можлива двояка вимова), оскільки вони й самі не повністю м’які:

двір [дв’ір], збір [зб’ір], твір [тв’ір], тхір [тх’ір],

але:

цвіт [ц′в’іт], цвях [ц′в’ах], дзвін [͡дз′в’ін].

Перед пом’якшеними м’яку вимову можуть мати лише свистячі [с], [ц], [з], [͡дз].

Наслідком прогресивної асиміляції (попередній звук впливає на наступний) є подовження приголосних, яке на письмі позначається двома буквами:

життя [жит′:а̀]: житіє → життє → життя.

Дисиміляція приголосних

Дисиміляція (від латинського dissimilation – розподібнення) – це таке фонетичне явище, при якому один з двох однакових чи подібних приголосних звуків у межах одного слова замінюється іншим, артикуляційно близьким.

Отже, це розподібнення звуків.

Дисиміляція виявляється у:

  • Зміні [кт] на [хт]: къто – хто.

  • При творенні вищого ступеня порівняння прикметників [сш], [зш] змінилися на [шч] і [жч]:

висший – вишший – вишчий (орфогр. вищий), низший – нижший – нижчий.

  • Зміні [чн] на [шн] у деяких давніх словах:

мірошник (із мѣрочьникъ), рушник (ручьникъ), а також рушниця, соняшник, сердешний.

  • Розподібненні двох однакових звуків при творенні інфінітива від коренів, що закінчувалися на [д], [т]. унаслідок регресивної дисиміляції утворилося звукосполучення [ст]:

плет-ти – плести, вед-ти – вести, мет-ти – мести, бред-ти – брести.

Таким чином, явища асиміляції й дисиміляції приголосних звуків сприяють зручності у вимові, роблять її природною та милозвучною. Крім того, вони допомагають краще зрозуміти ті позиційні й історичні зміни, які становлять фонетичну особливість української мови.

Вправи (блок 2)

Вправа 1. У поданих словах і сполученнях слів знайдіть випадки асиміляції.

Розчинний, з полів, поодинці, сорочці, вокзал, безсмертні, розсунути, пізній, світло, натхненний, зцідити, хоч би, казка, миттю, сміється, боротьба, наслідки, легкий.

Вправа 2. Наведіть по два-три приклади з асиміляцією різних видів у таких умовах: 1) на межі морфем; 2) на межі прийменника, частки зі словом. Приклади запишіть фонетичною транскрипцією.

Вправа 3. Складіть десять речень із словами, у яких спостерігається явище дисиміляції. Визначте характер дисиміляції.

Вправа 4. Знайдіть слова, у яких відбувається уподібнення приголосних. Випишіть їх і за транскрибуйте.

Рюкзак, розкласти, житловий, вітчизна, Рябко, двигтить, зсипати, зубки, ідеться, зчистити, ложка, чесні, Кузька, коробки, зцідити, коритце, стежка, футбол, пасешся, близько, швидко, освітній, казка, рубка, анекдот, сережка, сліпий, кузня, доріжка, ягідка, навесні, берізка, діжка, сміх, безпека, бабка, молотьба, ліжко, пісня, дігтяр, просьба, шибка.

Тести (блок 2)

1. Уподібнення приголосних відбувається при вимові кожного слова в рядку:

А. полегшення, розкласти, справжній, житловий;

Б. вітчизна, Рябко,двигтить, зсипати;

В. зубки, ідеться, зчистити, ложка;

Г. чесні, Кузька, коробки, зцідити;

Д. коротший, футбол, пасешся, сліпий.

2. Уподібнення приголосних відбувається при вимові кожного слова рядка:

А. коритце, доріжка, кузня, легкий;

Б. робиться, стежка, розчин, нігті;

В. солодко, близько, безмовний, перемогти;

Г. (на) грушці, камінчик, рюкзак, просьба;

Д. покажчик, шибка, швидко, вогкість.

3. Уподібнення приголосних відбувається при вимові кожного слова рядка:

А. молотьба, анекдот, ніжність, зжалитись;

Б. ложка, колодка, зшити, освітній;

В. смієшся, казка, розбещений, рубка;

Г. принісши, берізка, якби, радість;

Д. казка, (на) ніжці, боротьба, сережка.

4. Уподібнення приголосних відбувається при вимові кожного слова рядка:

А. ягідка, заквітчати, рубка, (у) мисці;

Б. (у) річці, обмежся, просьба, сніг;

В. вогкий, важко, пишеться, навесні;

Г. безсмертний, їжджу, (у) книжці, берізка;

Д. дігтяр, смужка, ліжко, пісня.

5. Уподібнення приголосних відбувається при вимові кожного слова рядка:

А. діжка, сміх, вокзал, бабка;

Б. (у) садку, берешся, вріжмо, замазка;

В. просьба, зшиток, (у) мисці, розжарити;

Г. радишся, вовк, мигтів, безпека;

Д. повсякденно, скибка, розклад, зробивши.

6. Правильну вимову відображає транскрипція всіх слів в рядку:

А. сміється [с′м’ійѐц′:а], нігті [н′і̀хт′і];

Б. пісня [п′і̀сн′а], футбол [футбо̀л];

В. ложці [ло̀жц′і], сміється [с′м’ійѐт′с′а];

Г. казка [ка̀ска], дуб [дуп];

Д. вогко [во̀гко], поріг [пор′і̀г].

7. Правильну вимову відображає транскрипція всіх слів в рядку:

А. просьба [про̀с′ба], вівця [в′іфц’а̀];

Б. стіл [ст′іл], анекдот [анеикдо̀т];

В. боротьба [бород′ба̀], вокзал [воґза̀л];

Г. ворітця [вор′і̀тц′а], радість [ра̀діст′];

Д. міцні[м’іцн′і̀], дігтяр [д′ігт′а̀р].

Домашнє завдання до уроку №5

Вправи

Вправа 1. Запишіть речення фонетичною транскрипцією.

1. місячне сяйво починає ходити по лісі, стелиться по галявині і закрадається під березу (Леся Українка). 2. Червоні, жовтогарячі й жовті веселчині смуги були такі ясні, наче горіли тихим полум’ям (І. Нечуй-Левицький). 3. Вранішній промінь пробився крізь туман, розсипався по воді (К. Гордієнко). 4. У вікно моєї хатини сунеться синім оксамитом місячна ніч (С. Васильченко). 5. Мине дванадцять небувалих років, раніш ніж суджено мені повернутися до хати моїх батьків на великій річці (О. Довженко).

Вправа 2. Запишіть вірш фонетичною транскрипцією.

Страшні слова, коли вони мовчать,

коли вони зненацька причаїлись,

коли не знаєш, з чого їх почать,

бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучився, болів,

із них почав і ними ж і завершив.

Людей мільярди і мільярди слів,

а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса й потворність.

Усе було: асфальти й спориші.

Поезія – це завжди неповторність,

якийсь безсмертний дотик до душі.

(Ліна Костенко)

Вправа 3. Запишіть текст фонетичною транскрипцією.

Золоті ключики весни

Уже відспівав свою мелодію на вербовій сопілці березень і поплив з гір у доли швидкими потоками. Зазеленів молодим зелом на луках ясний квітень, розсипав навколо райдужні, різнобарвні квіти. А найперші з них – то яскраво-жовті ніби даровані сонцем, квіти первоцвіту весняного.

…Ішов лугами, полями і лісами юнак. Залюблено задивилося на нього сонце і кинуло йому під ноги пригоршню сонячних зайчиків. А вони торкнулися землі й перетворилися на золоті ключики. Взяв юнак-квітень ті ключики та й відімкнув двері землі, у які радісною і живодайною хвилею тепла, з пташиною піснею і веселим сміхом полинула нестримно юність природи – весна. Взяв юнак молоду наречену-весну за руку, пішов із нею по землі.де крок ступлять, там квіти цвітуть, слово мовлять – музики грають, пісню заведуть – усе навколо заспіває і закружляє в буйному танку весняної радості.

Усе ожива, тріпоче від любові, все аж тремтить жадобою життя…

Чуєте? Озвалися, забриніли бруньки крислатого осокора, а онде затріпотіли ніжні сережки берізки білокорої, знялася аж до неба пісня жайвора…

І пішло, і пішло! І не зупинити того буйного лету життя, того радісного оновлення землі.

А все – ключики золоті первоцвіту весняного. І що першою ця квітка, яку ще називають жовтим рястом, весну починає, то й силу вона має неабияку: здоров’я людям повертає, втрачені усмішки на обличчях засвічує…

Вправа 4. Прочитайте, чітко вимовляючи виділені слова. Назвіть слова з уподібненням приголосних.

Праця – не ганьба, хоч і молотьба. Своя земля й під нігтями славна, аби гарно родила. Дігтяр і смердить дьогтем. Знає не той, хто хлебче, а той, хто насипає. Тільки й багатства, що під нігтями. Його і в ложці не спіймаєш. Квап обпікся, а терплячий наївся. Кіт точить кігті не тоді, коли стрибає за мишею. (Нар. творчість).

Вправа 5. Запишіть кожне слово фонетичною транскрипцією, доберіть до нього перевірне слово.

Зразок. Косьба [коз’ба̀] – косити.

Боротьба, кігтик, полегкість, дьогтю, перемогти.

Вправа 6. Перепишіть, вставляючи пропущені букви. Позначте в словах орфограму "букви, що позначають приголосні, які уподібнюються".

Видубицькі кручі – арена боро..ьби вітрів р..вучих (В. Губенко). Затр..мтіла неба чаша, задви..тіла даль руда (А. Малишко). А десь на гор..зонті дви..тять громи (П. Перебийніс). Небо хмарне, во..ке, наче з вати (В. Сосюра). Ле..кі тумани с..рпанками сонні долини вкр..вають (Леся Українка). Нехай в поля, луги і пущі моя кля..ба пер..несеться (П. Куліш). Ми..тіла зірка понад чорним кленом у небі, що здавалось вже з..леним (А. Кацнельсон). Як моря шум, тр..вожний шум во..залу (В. Сосюра). Гр..мить експрес на пер..гоні, ми..тять пунктирами вагони (П. Перебийніс). Пер..д мене у тьмі зами..тіли, засіяли станційні вогні (В. Сосюра). Де кр..вавії краплини пролились на морі..ку, з того серця кущ калини виріс в темному лужку (А. Малишко).

Вправа 7. Перепишіть, подані у фонетичній транскрипції слова записуючи буквами.

Голодній [лиесѝц′:і] курчатко сниться. Кожній [сва̀с′ц′і] по ковбасці. При [пшеинѝц′:і] гарній жнива славні. У [кнѝз′ц′і] кохайся – розуму набирайся. Коли була сошка, мало було в [ло̀з′ц′і], а трактор купили, то ополоників наробили. Молодому тепліше в [соро̀ц′:і], ніж старому в каптані. Його і в [д′і̀з′ц′і] не влучиш. Не радий хрін [теирту̀с′ц′і], а проте на кожній танцює. Краще в [бо̀ц′:і], ніж у чужій глотці. Хрущі в борщі, а жаба в [йу̀с′ц′і]. [мура̀с′ц′і] роса – океан.

Вправа 8. Перепишіть, виділені слова записуючи фонетичною транскрипцією. Поясніть написання.

Зразок. З рук не [наро̀биес′:а], з очей не [надѝвиес′:а].

Старі крутяться, а молоді учаться. Сили вичерпуються, а знання примножуються. Не хвали коня, поки з дороги не вернешся. На мені покатаєшся, як на їжаку. Як у млині не мелеться, то в хаті колотиться. Як уродить метлиця, буде хліб сниться. Не все теє зробиться, що на думці зродиться. Силуваним конем не наїздишся. На полюванні на хвіст не задивляються. Не вивчишся охотою – не навчишся й примусом. Усяка людина цінується за працею. Хто трудиться, той менше журиться. Молися, не молися, а випроханим не наїсися (Нар. творч.).

Тести

1. Фонетична транскрипція – це:

А. система літер разом із додатковими знаками;

Б. запис мовлення знаками, при якому відносно точно передається звучання слова;

В. звуковий склад мови;

Г. спеціальний лад мовлення.

2. У котрому рядку зроблена помилка у фонетичній транскрипції:

А. [с′м′ійѐс′:а] – смієшся;

Б. [леигѐн′кий] – легенький;

В. [скуйо̀ўдиети] – скуйовдити;

Г. [ластуовиен′:а] – ластовиння.

3. У котрому рядку зроблена помилка у фонетичній транскрипції:

А. [з′ц′ілен′:а] – зцілення;

Б. [доус′л′і̀͡джеин′:а] – дослідження;

В. [обхо̀диес′:а] – обходишся;

Г. [беизтурбо̀т′н′іс′т′] – безтурботність.

4. У котрому рядку зроблена помилка у фонетичній транскрипції:

А. [неиреистѝц′:а] – нереститься;

Б. [ра̀дис′:а] – радишся;

В. [йак′іс′т′] – якість;

Г. [беизсмерт′н′іс′т′] – безсмертність;

5. У котрому рядку зроблена помилка у фонетичній транскрипції:

А. [теирмо̀меитр] – термометр;

Б. [жиет′:ѐвией] – життєвий;

В. [бо̀решс′:я] – борешся;

Г. [ластовѝн′:а] – ластовиння.

6. У котрому рядку зроблена помилка у фонетичній транскрипції:

А. [блиез′к′і̀] – близькі;

Б. [ус′м′іха̀йет′с′а] – усміхається;

В. [зйавѝтиес′а] - з’явитися;

Г. [диет′а̀чией] – дитячий.

7. У котрому рядку зроблена помилка у фонетичній транскрипції:

А. [кѝдайеис′:а] – кидаєшся;

Б. [шчѐзнеин′:а] – щезнення;

В. [йа̀вис′:а] – явишся;

Г. [йугосла̀в′ійа] – Югославія.

8. У котрому рядку зроблена помилка у фонетичній транскрипції:

А. [зна̀йуц′:а] – знаються;

Б. [в′іс′імдеса̀т] – вісімдесят;

В. [шчѐд′р′іс′т′] – щедрість;

Г. [довѐдеин′:а] – доведення.

9. У котрому рядку зроблена помилка у фонетичній транскрипції:

А. [обхо̀диес′:а] – обходишся;

Б. [помиел′а̀йеис′:а] – помиляєшся;

В. [псуйе′т′с′а] – псується;

Г. [л′у̀д′с′кией] – людський.

10. У котрому рядку зроблена помилка у фонетичній транскрипції:

А. [весиелишся] – веселишся;

Б. [с′м′ійѐц′:а] – сміється;

В. [знушча̀йеис′:а] – знущаєшся;

Г. [узбеирѐж′:а] – узбережжя.

11. У котрому рядку зроблена помилка у фонетичній транскрипції:

А. [злущиети] – злущити;

Б. [киейа̀ниен] – киянин;

В. [з′ц′і̀леин′:а] – зцілення;

Г. [нѝшчиети] – нищити;

12. У котрому рядку зроблена помилка у фонетичній транскрипції:

А. [контра̀снией] – контрастний;

Б. [приела̀д′:а] – приладдя;

В. [пеиреижиева̀нйа] – переживання;

Г. [ш′іс:о̀т] – шістсот.

13. У котрому рядку слова у транскрипції подані правильно:

А. [жшкр′абати], [йіз′д′ат′];

Б. [п′ідзс′м′іхайуц′:а], [роззувайет′с′а], [л′ічба];

В. [з′л′і̀с′т′], [йа̀вка], [вѐдеин′:а];

Г. [беиз′ц′і̀н′:іс′т′], [лйудѝна], [в′іддає̀].

14. У котрому рядку слова у транскрипції подані правильно:

А. [неису̀], [сеило̀], [зеилѐний];

Б. [несу], [сиело], [зеилѐний];

В. [нису], [сеило], [зелений];

Г. [несу], [село], [зелений].

15. У котрому слові подано правильну транскрипцію:

А. кривдниця – [крѝвдниец′а];

Б. рахівниця – [рах′іўни′ц′я];

В. лічба – [ліджба];

Г. стеження – [стежин′а].

16. У котрому слові подано правильну транскрипцію:

А. якість – [йакіс′ть];

Б. у книжці – [у книез′с′і];

В. умиваєшся – [умиева̀йеис′:а];

Г. кузня – [кузн′а].

17. У котрому слові подано правильну транскрипцію:

А. травиця – [травиес′я];

Б. робиться – [робиец′:а];

В. котиться – [коутеиц′а];

Г. доводиться - [дуоводит′с′а].

18. У котрому слові подано правильну транскрипцію:

А. вибачся – [вѝбац′:а];

Б. борешся – [бореис′:я];

В. у бочці – [у бо′ц′ьі];

Г. зв’язаний – [свйа̀заний].

19. У котрому слові подано правильну транскрипцію:

А. безжурний – [ббеиж:у̀рнией];

Б. ластовиння – [ластоувиен′а];

В. зіп’ястися – [з′іпйастис′я];

Г. на стежці [на стеиз′ці].

20. У котрому слові подано правильну транскрипцію:

А. зважся – [зва̀з′с′а];

Б. ведення – [вѐдиен′а];

В. безцінність – [беиз′ц′ін′іс′т′];

Г. злість [сл′іс′т].

21. У котрому слові подано правильну транскрипцію:

А. відсиджується – [в′ідсѝ͡джуйеиц′:а];

Б. неньці – [неин′т′с′і];

В. Прикарпаття – [прикарпат′:а];

Г. ховається – [ховайет′с′а].

22. У котрому слові подано правильну транскрипцію:

А. бульйон – [бул′о̀н],

Б. спечешся – [спеичѐс′:а];

В. пам’яттю – [памйат′у];

Г. людський – [л′удз′ский];

23. У котрому слові подано правильну транскрипцію:

А. туманний – [туман′н′ий];

Б. нетерпіння – [неитеирп′і̀н′:а];

В. артистці – [артиес′ц′і];

Г. щедрість – [щедр′іс′т′];

24. У котрому слові подано правильну транскрипцію:

А. вулиця – [вулеиц′а];

Б. розчищення – [рожчѝжчен′а];

В. лимонний – [лиемо̀н:ией];

Г. криниця – [криенит′с′а].

25. У котрому слові подано правильну транскрипцію:

А. везуть – [веизу̀т];

Б. сполука – [сполу̀ока];

В. століття – [стол′і̀т′:а];

Г. оновлюється – [оно̀ўл′юйет′с′а].

26. У котрому слові подано правильну транскрипцію:

А. тьохкати – [т′о̀хкати];

Б. люблю – [л′ублу];

В. ворожіння – [воуроуж′іна];

Г. велетенський – [веилетенс′кий].

27. У котрому слові подано правильну транскрипцію:

А. наближається – [наблиежа̀йеиц′:а];

Б. готуються – [гоутуйут′с′а];

В. безтурботність – [беистурбо̀тніс′т];

Г. приходиться – [приехо̀дит′ся];

28. У котрому слові подано правильну транскрипцію:

А. подружжя – [подру̀ж:а];

Б. виховання – [виехова̀н′а];

В. Запоріжжя – [Запор′іжа];

Г. селезень – [сѐлеизеин′].

29. У котрому слові подано правильну транскрипцію:

А. погруддя – [поугру̀д′:а];

Б. голубці – [гоулубці′];

В. кігті – [к′іхті];

Г. одруження – [одру̀жен′я].

30. У котрому рядку слова в транскрипції записані правильно:

А. [стежен′:а], [приходит′са], [дзиґа];

Б. [стѐжеин′:а], [приехо̀диец′:а], [͡дзѝґа];

В. [зтежен′:а], [приходит′с′а], [дзиґа];

Г. [стеженн′а], приходит′са], [дзиґа];

31. У котрому слові подано правильну транскрипцію:

А. підслухати – [п′ідслухати];

Б. познайомишся – [познайо̀миес′:а];

В. вирощений – [вѝерошчиений];

Г. піддашшя – [під:аш:а].

32. У котрому слові подано правильну транскрипцію:

А. запрошення – [запро̀шеин′:а];

Б. досвітній – [дос′в′ітній];

В. розказаний – [роска̀саний];

Г. вісімдесят – [в′іс′імдес′я̀т].

33. У котрому слові подано правильну транскрипцію:

А. горбиться – [го̀рбиец′:а];

Б. прибивається – [приебиева̀йес′а];

В. розчищення – [рожчѝщен′:а];

Г. помиляються – [помиел′а̀йут′с′а].

34. У котрому слові подано правильну транскрипцію:

А. котишся – [ко̀тиес′а];

Б. відкликаються – [в′ідклиека̀йуц′:а];

В. дослідження – [досл′іджин′а];

Г. безсмертність – [беисмѐртн′іст′].

35. У котрому слові подано правильну транскрипцію:

А. розважся – [росва̀з′са];

Б. псується – [псуйѐц′:а];

В. чашці - [час′ці];

Г. зсядуться – [с′а̀дут′с′а].

36. У котрому слові подано правильну транскрипцію:

А. квітці – [кв′іц′:і];

Б. ялинці – [йалин′ці];

В. бездоріжжя – [беисдоріж:а];

Г. сходиться – [схо′диет′с′а].

37. У котрому слові подано правильну транскрипцію:

А. джерельний – [͡джеирѐл′нией];

Б. якість – [йа̀к′іс′т];

В. щастя – [шча̀с′та];

Г. джерело – [͡джеиреило].

38. У котрому слові подано правильну транскрипцію:

А. незрівняний – [незр′івна̀ний];

Б. роздоріжжя – [роздор′і′ж′:а];

В. розрісся – [розр′іс:а];

Г. орфографія - [оурфогра̀фіа].

39. У котрому слові подано правильну транскрипцію:

А. фразеологія – [фразеиолоугіа];

Б. об’єднається – [обйедна̀єт′са];

В. чумацький – [чуоматс′кий];

Г. котишся – [ко̀тиес′:а].

40. У котрому слові подано правильну транскрипцію:

А. Бєляєв – [б′єл′а̀йеў];

Б. розважся – [розважс′а];

В. помиляється – [поумиелайет′с′я];

Г. моряцький – [мор′а̀ц′кией].

41. У котрому слові подано правильну транскрипцію:

А. надзвичайно – [надзвеича̀йно];

Б. засмажиться – [засма̀жит′с′а];

В. піджену – [п′іджеину̀];

Г. запорізький – [запор′ізкий].

42. У котрому слові подано правильну транскрипцію:

А. домовляєшся – [домовл′а̀йешс′а];

Б. могутній – [моугут′н′іі];

В. пам’яттю – [пам′йат′ у];

Г. самотність – [само̀т′н′іс′т′].

Контрольні запитання до уроку №5

1. Що таке транскрипція? Які існують типи транскрипції?

2. Що таке фонетична транскрипція?

3. Назвіть основні правила фонетичної транскрипції.

4. Поясніть явище асиміляції. Які типи асиміляції ви знаєте?

5. Поясніть явище дисиміляції. Наведіть приклади.







перейти в каталог файлов
связь с админом