Главная страница

Тема 1 суть І функції грошей


Скачать 37.52 Kb.
НазваниеТема 1 суть І функції грошей
АнкорTema_1_SUT_I_FUNKTsIYi_GROShEJ.docx
Дата14.03.2018
Размер37.52 Kb.
Формат файлаdocx
Имя файлаTema_1_SUT_I_FUNKTsIYi_GROShEJ.docx
ТипДокументы
#67012
Каталогroma_zorivchak

С этим файлом связано 33 файл(ов). Среди них: 4.jpg, СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ.doc, dkr-difury-33gr.doc, 6.jpg, ІНСТРУКТАЖ СТУДЕНТАМ .doc, 3.jpg, 5.jpg, 1 ЛЕКЦІЯ значення історії педагогіки, зародже...doc, 4_3-4_4.docx и ещё 23 файл(а).
Показать все связанные файлы

Тема 1 СУТЬ І ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ



1.1. Економічна сутність грошей та концепції їх походження

1.2 Види грошей та їх еволюція

1.3 Функції грошей

1.4 Роль держави у створенні грошей та вимоги до них

1.5 Роль грошей у ринковій економіці

1.1. Економічна сутність грошей та концепції їх походження
Добре відомо, що виникненню грошей передувала епоха безпосередньо товарного (бартерного) обміну. Грошовий обмін є не тільки результатом, а й важливим чинником всебічного розвитку і поглиблення суспільного поділу праці та її спеціалізації.

У сучасному світі панівною формою організації суспільного виробництва є товарне виробництво, а його найважливішими базовими категоріями – товар і гроші. Виникнувши в сиву давнину, гроші пройшли тривалий і складний шлях свого розвитку. Гроші належать до низки загадкових феноменів, виникнення яких цікавило людство вже в стародавні часи. Висловлювання про них є в працях Платона й Аристотеля, часто згадується про них і в літописах періоду Київської Русі. Проте систематичні дослідження грошей і формування їх наукових теорій розпочалися з розвитком капіталізму.

Тому для пізнання природи та сутності грошей необхідно з'ясувати питання про їх походження, про чинники, які зумовлюють виникнення й існування грошей в економічному житті суспільства.

В світі існують дві концепції походження грошей: раціоналістична і еволюційна.

Прибічники раціоналістичної концепції виходили з того, що гроші виникли в результаті певної раціональної угоди між людьми або запровадженні законодавчими актами держави з огляду на необхідність виділення спеціального інструменту для обслуговування сфери товарного обігу і підвищення ефективності її функціонування.

Представники раціоналістичної концепції (Аристотель,К.Р. Макконелл, С.Л. Брю) розглядають гроші як продукт погодження між людьми, знаряддя технічного обміну.

Суб'єктивно-психологічний підхід до тлумачення походження грошей з позицій раціоналістичної концепції спостерігається у деяких працях і сучасних економістів.

П. Самуельсона "Економіка" стверджується, що гроші є штучною соціальною умовністю.

Німецький економіст Г. Кнапп у книзі "Державна теорія грошей" назвав гроші "продуктом правопорядку".

Англійській економіст Л. Харріс у фундаментальній праці "Грошова теорія" виступає прибічником саме цієї концепції: "Сам по собі доларовий білет – річ непотрібна; він набуває вартості лише тому, що суспільство через свої закони та звичаї наділяє його властивістю функціонувати як засіб обігу".

Таким чином, раціоналістична концепція хоч і не відкидає товарну природу грошей, але все ж таки не погоджується з їх стихійним, еволюційним походженням.

Проте представники концепції еволюційного походження (А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс) довели безпідставність раціоналістичної концепції. На їхню думку, виникнення грошей зумовлено труднощами безпосереднього обміну продуктами праці. Еволюційна концепція доводить, що гроші з’явились поза волі людей внаслідок тривалого розвитку обміну, коли з величезного товарного світу виділився особливий товар, що виконує роль грошей.

Отже, природу грошей та їх походження намагались з'ясувати багато вчених, але найбільш повно це вдалося К. Марксу. Він науково розкрив походження грошей та їх сутність.

В основу своєї теорії К. Маркс поклав тезу про те, що гроші – це продукт товарного виробництва, та виокремив форми вартості, які й привели до появи грошей.

Процес еволюції та становлення грошей являє собою розвиток форми вартості.

Проста, або випадкова, форма вартості з'явилась на найнижчих щаблях економічного розвитку. Ця форма була найпростішою, епізодичною і випадковою, оскільки обмін не був регулярним. Пропорції, за якими обмінювались товари, теж були випадковими. Наприклад, одна община могла обміняти надлишок шкір овець на надлишок зерна, що утворився в іншій общині: 1 шкіра вівці на 1 кошик зерна. Мінова вартість за такого обміну могла часто змінюватись у часі і просторі.

Розгорнута форма вартості. Подальший розподіл праці зокрема розмежування скотарства і землеробства, сприяв розвитку товарних відносин. Надлишки землеробської продукції вже не випадково, а регулярно починають обмінюватись на надлишки продукції тваринництва. Один товар обмінюється на велику кількість інших товарів-еквівалентів. Наприклад, 1 мішок зерна дорівнює: 1вівці, 2 унціям золота, 2 шкірам соболя.

Труднощі:

По-перше, під час обміну може виникнути невідповідність попиту і пропозиції на конкретному ринку. Наприклад, власник овечих шкір хотів виміняти їх на зерно, а власнику зерна потрібна сіль, а овечі шкіри не потрібні, тобто всі учасники обміну нічого не могли придбати і поверталися з ринку зі своїми товарами.

По-друге, певний товар виражав свою вартість у споживній вартості безлічі інших товарів, що у свою чергу ускладнювали мінові пропорції товарів та орієнтацію товаровиробників у їхній господарській діяльності.

Загальна форма вартості.Поступово учасники обміну впевнювалися у тому, що серед продуктів, котрі обмінюються на ринку, є такі, попит на які найбільший. Тому кожний товаровиробник за продукт своєї праці прагнув отримати загальний товар, який потрібний всім. Такими товарами за різних часів у різних місцевостях найчастіше були худоба, сіль, зерно та ін. Товаром, який вперше виконав роль універсальних грошей, була домашня худоба, яка і нині залишається грошима у деяких африканських народів. Але цей вид грошей потребував значних витрат на своє утримання, був непридатний для далеких перевезень. У зв'язку з цим почали з'являтися нові товари-еквіваленти. Так, в Іспанії це була риба, Китаї – шматки нефриту, Індії – перли, на острові Борнео – коров'ячі черепи.

Загальна форма вартості - це така форма, за якої безліч товарів обмінюється на якийсь один товар, і цей товар стає загальним еквівалентом.

Грошова форма вартості.Стихійне закріплення за одним із товарів ролі загального еквівалента означало, власне, появу грошей у їх найпростішому вигляді. Відмінність грошової форми вартості від загальної полягає не в тому, за яким товаром закріпилась роль загального еквівалента, а в тому, чи закріпилась ця роль за одним товаром. І якщо таке закріплення відбулось, то й перехід від загальної форми вартості до грошової можна вважати таким, що здійснився.

В результаті обміну загальним еквівалентом протягом тривалого періоду стає один товар - метал. Дуже цікавим є і той факт, що і нині на Соломонових Островах поряд зі звичайними грошима деякі племена як гроші використовують акулячі зуби.

Отже, поступово в результаті розвитку обміну з декількох товарів виокремився один товар, що став відігравати роль загального еквівалента. Спочатку це були шматки металів (залізо, мідь), а потім – золото і срібло. Таким чином, виникає остання і найбільш розвинута форма вартості – грошова.

Отже, цілком очевидним є висновок про те, що виникнення та розвиток грошей - тривалий еволюційний процес, зумовлений стихійним розвитком товарного виробництва та обміну.

Таке трактування створює сприятливу базу для з'ясування суті грошей.

Сутність грошей

По-перше, гроші це динамічна категорія, їх не можна розглядати як застигле економічне явище. Гроші постійно розвиваються, змінюючи одну свою форму іншою.

По-друге, гроші за походженням - це товар, що має властивість обмінюватись на будь-який інший товар, тобто відіграє роль загального еквівалента. "У всіх цивілізованих народів гроші стали загальним знаряддям торгівлі, завдяки якому продаються і купуються усякого роду товари або обмінюються один на одного" (А. Сміт).

По-третє, гроші - специфічний товар, тому що вони не здатні прямо задовольнити будь-які фізичні чи духовні потреби людини, а тільки опосередковано - через відчуження їх на купівлю звичайних товарів та послуг. Класик політекономіки П. Самуельсон: "Гроші - як гроші, а не як товар - потрібні не самі собою, а заради тих речей, які на них можна купити. Гроші - це штучна соціальна умовність".

По-четверте, гроші - це товар, що виділився стихійно із загальної товарної маси.

По-пяте, маючи здатність обмінюватись на будь-які цінності, гроші перетворюються в абстрактного носія вартості, в абсолютну ліквідність як абстрактну цінність чи багатство (гроші здатні переносити вартість не тільки у просторі а й у часі).

Існування грошей дозволяє виключити прямий товарообмін (бартер). Проте, сьогодні з-за високого рівня інфляції, в окремих країнах та складності проведення грошової політики, в період війн бартер широко застосовується як інструмент безгрошового обміну.

Гроші – це специфічний товар, який виконує функцію загального еквіваленту при обміні товарами.

Гроші це все, що виконує функції грошей.
1.2 Форми і види грошей та їх еволюція
Простежимо еволюцію форм грошей, та з'ясуємо причини, що зумовили перехід від простих до більш складних форм грошей.

Розвиток грошей пройшов певний шлях на якому виділяються два основних етапи – етап повноцінних та неповноцінних грошей.

Повноцінні гроші – гроші номінальна вартість яких співпадає з їх внутрішньою реальною вартістю. (золоті та срібні гроші).

В зв’язку з цим розрізняють: власну вартість грошей яка визначається витратами на їх виробництво і номінальну вартість, тобто вартість грошей, що на них позначена.

Повноцінні гроші мали важливу перевагу: їх вартість була відносно сталою, змінювалась повільно, що забезпечувало економіку надійним стандартом виміру всіх економічних процесів і явищ.

Проте повноцінні гроші мали й ряд суттєвих недоліків.

високі витрати на їх виготовлення;

низьку податливість до регулюючого впливу держави;

незручності у використанні.

Поступово на зміну повноцінним грошам прийшли неповноцінні – виготовлені з паперу та звичайних металів, які емітуються відповідно до потреб обороту в грошах.

Неповноцінні гроші – це “замінники” повноцінних, грошові знаки, власна вартість яких незначна, не мають власної субстанціональної вартості.

Усі вони застосовуються як гроші лише тому, що, одержуючи їх як платежі, учасники ділових угод розраховують використати їх для майбутніх платежів.

Неповноцінні гроші:

1) паперові (банкноти та казначейські білети)

2) металеві (білонні монети)

3) кредитні (векселі, чеки, довгострокові депозити – квазігроші, рахунки до запитання, електронні гроші – депозитні гроші )

Загальна кількість випущених в обіг неповноцінних грошей визначається законами грошового обігу і за їх порушення в результаті, наприклад, надмірного випуску таких грошей відбувається їх знецінювання з усіма наслідками, що випливають із цього. Пропорція Фішера.

Яскравим історичним прикладом цього є події в Росії в період правління царя Олексія Михайловича (1645–1676 pp.). У 1656 р. уряд царя випустив в обіг срібну рубльову монету, яка за вагою була вдвічі меншою за попередній срібний рубль. А невдовзі були випущені мідні монети номіналом 1 рубль. Вони швидко витіснили цей знецінений срібний рубль. Операція з карбування мідних грошей була дуже вигідна царському уряду. Купуючи фунт міді (409,6 г) за 12 коп., він карбував із нього мідних грошей на 10 рублів і розраховувався ними з купцями, вояками та державними чиновниками. Усього було випущено неповноцінних грошей на величезну на той час суму – 20 млн рублів. Це призвело до розладу грошового обігу і спричинило у 1662 р. повстання населення Москви, що отримало назву "мідний бунт". Після жорсткого придушення заколоту цар змушений був відмовитись від мідних рублів і їх вилучили з обігу по одній копійці за рубль.

Цікаво, що спочатку паперові та кредитні гроші з’явились як знаки реальних (золотих) грошей і обмінювались на останні. З 30-х років ХХ століття паперові гроші стали самостійними, оскільки перестали обмінюватись на золоті та срібні гроші.

Сучасні паперові гроші – це нерозмінні на метал знаки вартості, що випускаються державою для покриття своїх (бюджетних) витрат і наділяються нею примусовим курсом, визнаються законодавчо обов'язковими до приймання в усіх видах платежів.

Мірилом їх емісії стає не потреба в обігу платіжних засобів, а необхідність фінансування державою бюджетного дефіциту. Тому такі гроші називають ще декретними, або казначейськими.

Паперові гроші мають свою вартість, пов'язану із затратами праці на виготовлення спеціальної паперової грошової стрічки, захистом їх від підробки, друкуванням, збереженням і т. ін. Ці витрати є різними в різних країнах. Чим більше захищені від підробок ті або інші паперові гроші, тим дорожче їх виробництво. Долар США, що має більше 40 ступенів захисту, потребує для свого виробництва відчутних витрат. На кожну тисячу банкнот у США витрачають по 60 доларів.

Національна валюта України – гривня – спочатку (1992 р.) була надрукована за кордоном – у Канаді. Вона мала 17 ступенів захисту і коштувала 24,1 дол. США за тисячу банкнот. Але вже в 1994 р. у Києві почала працювати власна фабрика Держзнак.

Вперше паперові гроші були випущені в Китаї ще у XIII ст., у Франції емісія їх розпочалася з 1716 р., в Англії – наприкінці XVIII ст., в Росії та Україні – з 1769 р.

Раніше банкнота це був вексель банку, що виписаний під придбані у своє розпорядження векселі приватних осіб. У такому розумінні її називають "класичною" банкнотою. Спочатку банкнота випускалась у вигляді особливих векселів, які часто були розписками торговців грошима за здане на збереження золото. Пізніше їх стали випускати комерційні банки під заставу векселів.

Характерними ознаками "класичної" банкноти є:

1) випуск її емісійним банком замість комерційних векселів;

2) обов'язковий обмін на золото за першою вимогою власників;

3) подвійне забезпечення: золоте (золотим запасом банку) і товарне (комерційними векселями, що перебували у портфелі банку).

Період "класичної" банкноти закінчився з повним припиненням розміну на золото після світової економічної кризи 1929–1933 pp., коли відбувся процес демонетизації золота.

Вексель – це цінний папір, письмове боргове зобов’язання чітко встановленої форми, яке дає його володарю (векселедержателю) безперечне право по закінченню строку вимагати від боржника сплати зазначеної суми.

Виділяють 2 види векселів:

простий – письмова обіцянка боржника сплатити борг.

переводний (тратта) – це письмовий наказ кредитора (трасанту), адресований боржнику (трасату), про сплату вказаної у векселі суми грошей третій особі.

Особливості в Україні:

1. Векселі, які видаються лише за надані товари (роботи, послуги), називаються товарними, комерційними. Також в Україні існують податкові векселі (податкові розписки), які видаються на суму податків і/або зборів, їх видача й обіг регулюються не вексельним, а податковим законодавством. 

2. Бути учасником вексельного обігу в Україні можуть бути як юридичні, так і фізичні особи. 

3. На території України платежі за векселями здійснюються лише у безготівковій формі.  

4. Векселі виписуються лише на спеціальному бланку, який можна придбати в комерційному банку.

5. Векселі можуть існувати лише у документарній формі. В Україні заповнюються лише українською мовою. Векселі юридичних осіб підписуються обов'язково двома особами – керівником підприємства та головним бухгалтером.  

6. Якщо власник пред'явив вексель для платежу, але боржник його не оплатив, тоді власник може звернутися до нотаріуса за протестом векселя в неплатежі та виконавчим написом, після чого – одразу до Державної виконавчої служби. 

Чек як кредитний засіб обігу з’явився пізніше, ніж вексель та банкнота, з утворенням комерційних банків та зосередженням вільних грошових засобів на поточних рахунках. По суті він є різновидом переводного векселя, який вкладник виписує на комерційний або центральний банк.

Чек – спеціальний грошовий документ встановленої форми, який містить письмове розпорядження банку видати вказану в ньому суму пред’явнику чеку або перерахувати визначену суму грошей з поточного рахунка чекодавця на рахунок пред’явника (іменні чеки та дорожні)

Існують наступні види чеків:

  • іменні – виписані на конкретну особу без права передачі;

  • ордерні – складені на конкретну особу, але з правом передачі іншій особі або індосаменту;

  • на пред’явника – по яким визначена сума виплачується пред’явнику чека;

  • розрахункові – які використовуються тільки при безготівкових розрахунках;

На основі чеків виникла система безготівкових розрахунків, при якій більша частина взаємних претензій гаситься й платіж проводиться по сальдо, без участі готівкових грошей. Особливо це характерно для розрахунків між клієнтами одного банку. При розрахунках між клієнтами різних банків чек виписується (на суму сальдо) на центральний банк або на розрахункову палату.

Механізація та автоматизація банківських операцій, перехід до широкого застосування ЕОМ підштовхнули до виникнення депозитних грошей та нових методів погашення або передачі боргу з використанням електронних грошей.

Депозитні гроші – неповноцінні знаки вартості, які не мають речового виразу й існують лише у вигляді певних сум на рахунках у банках.

Електронні гроші – різновид депозитних грошей, які означають, що переведення грошових сум по рахунках в банках здійснюється автоматично з допомогою ЕОМ за безпосереднім розпорядженням власників поточних рахунків.

Електронні гроші вперше з'явилися в Японії у другій половині 1980р.

На базі застосування ЕОМ в банківську справу виникла можливість заміни чеків кредитнимикартками – засобом розрахунків, що заміняє готівкові гроші та чеки і дозволяє власнику одержати в банку короткострокову позику.

Ідею кредитної картки запропонував Едуард Белламі в книзі "Дивлячись назад" у 1880 р. Проте реально перші кредитні картки були випущені лише в 1914 відомою фірмою Mobil Oil. Вони використовувалися при оплаті торгових операцій з нафтопродуктами.

Дебетова картка – картка, що дає змогу своєму тримачеві згідно з умовами договору з емітентом здійснювати операції у розмірі заздалегідь депонованих на картковий рахунок коштів.

Кредитна картка – картка, що дає можливість своєму тримачеві згідно з умовами договору з емітентом здійснювати операції у розмірі наданої емітентом кредитної лінії та в межах витратного ліміту

Таким чином розвиток форм грошей – це тривалий шлях від простих товарів (худоба, сіль, хутро, тощо) до електронних сигналів у комп’ютерних системах. Сучасні неповноцінні гроші мають кілька форм прояву – готівкову, депозитну, електронну.

1.3 Функції грошей

В економічній літературі є декілька поглядів щодо функцій грошей в економіці. Так, представники класичної теорії визнавали наявність п'яти функцій грошей: міри вартості; засобу обігу; засобу утворення скарбів, накопичень і заощаджень; засобу платежу; світових грошей.

В іноземній літературі автори виокремлюють найчастіше три функції: міра вартості (або розрахунковий засіб), засіб обігу, засіб збереження.

Функція міри вартості полягає в тому, вартість усіх товарів вимірюється за допомогою грошей, набуваючи форми ціни.

Раніше держава визначити масштаб цін, але з припиненням конвертації паперових грошей на золото, із завершенням його демонетизації необхідність офіційної фіксації державою масштабу цін відпала.

Функцію міри вартості гроші виконують тим краще, чим більш сталою є їх купівельна спроможність. Тільки за сталих грошей всі грошові показники можуть правильно відображати зміни в реальних економічних процесах. Інакше ці показники спотворять дійсний стан економіки та не будуть надійними орієнтирами для прийняття управлінських рішень.

Купівельна спроможність - маса товарів та послуг які можна купити за грошову одиницю.

Маса товарів, які можна купити за одиницю грошей, визначається рівнем їх цін: чим ціни вищі, тим менше товарів можна купити на грошову одиницю, і навпаки. Отже, між купівельною спроможністю кредитних грошей та рівнем цін на товари існує обернена залежність.

Необхідно мати на увазі, що вартість грошей змінюється під впливом часу. Це пов'язано з механізмом формування вартості грошей; особливостями прояву грошей як грошей і грошей як капіталу.

Функція грошей як засобу обігуполягає в тому, що гроші є посередником при обміні товарів.

Означає безпосередній обмін грошей на товари, а неодмінна умова такого обміну – наявність необхідної маси готівкових грошей в обігу. Ця функція здійснюється через платежі готівкою за товари в момент їх купівлі. Цю функцію виконують реальні повноцінні і неповноцінні гроші.

Гроші це ідеальний засіб товарного обігу, за них завжди можна придбати товар, який є на ринку. Гроші не здатні безпосередньо задовольняти фізичні чи духовні потреби людини, а тільки опосередковано, через відчуження їх на купівлю звичайних товарів та послуг.

У сучасних умовах цю функцію гроші здійснюють в роздрібній торгівлі, оплаті за послуги, міжнародній торгівлі.

Функція засобу платежу виникла у зв’язку з розвитком кредитних відносин у товарному господарстві. Цю функцію гроші виконують у разі, коли товар продається в кредит, що пов’язано з необхідністю купівлі-продажу з відстрочкою платежу. Таким чином за такого обміну не має зустрічного руху грошей і товарів, погашення боргового зобов’язання є кінцевою ланкою у процесі придбання.

Функцію засобу утворення скарбів та нагромадження гроші виконують тоді, коли залишають сферу обігу (“випадають” із обігу) і затримуються в руках певних осіб. Гроші, виступаючи в своїй золотій та срібній формі, тобто це реальні повноцінні гроші, утворюють скарб. Сьогодні неповноцінні гроші є засобом накопичення.

Гроші виступають загальним втіленням багатства, тому учасники ринку прагнуть їх накопичити. У цьому разі продаж товарів здійснюється не заради купівлі інших товарів, а для придбання самих грошей, гроші стають не посередником, а метою продажу.

Функція світових грошей полягає в тому, що світові гроші функціонують як загальний купівельний засіб (при оплаті міжнародної товарної угоди наявними грошима); як загальне втілення суспільного багатства (коли багатство переноситься з однієї країни в іншу). Крім того, золото у вигляді скарбу одночасно є резервним фондом світових грошей. Зауважимо, що зростає також реальна роль у цій функції національних резервних валют та інших різновидів грошей.

1.4 Роль держави у створенні грошей та вимоги до них
Розвиток форм грошей спричинив зміну механізму визначення носіїв грошових функцій та роль держави в цьому механізмі.

Спочатку ринок сам виявляв потребу в грошах, висував певні вимоги до грошового товару і сам стихійно висував на цю роль один з найбільш ходових і здатних до її виконання товарів. Зовнішній вплив на цей процес був мінімальним.

З закріпленням ролі грошей за золотом помітно посилився вплив на цей процес держави, яка взяла на себе зобов’язання надавати грошам точно визначену форму (монета), встановила контроль за їх створенням (чеканка, фіксація проби металу, вмісту металу в грошовій одиниці), запровадила контроль за повноцінністю грошей (боротьба з фальшуванням монет) тощо.

При переході від повноцінних до неповноцінних грошей, роль держави значно посилилась. Вона почала визначати не тільки форму грошей (вид та форму грошових знаків), а й їх вартість, регулюючи масу грошей в обігу.

Завдяки зусиллям держави в особі її центрального банку, звичайні клаптики паперу чи прості записи в бухгалтерських книгах банків набули здатності виконувати функції і роль грошей. Держава насамперед надає паперовим грошам силу законного платіжного засобу, та приймає такі гроші в платежі по всіх своїх вимогах. Крім того, вона реалізує цілу систему заходів, щодо підтримання маси грошей на рівні потреб обігу за умови збереження сталості цін.

Проте зазначимо, що роль держави в створенні грошей є коригувальною, а не визначальною, кількість грошей в обігу визначається певними об’єктивними закономірностями, які повинні враховуватися державою в регулятивних діях.

Для того, щоб будь-який товар міг вважатися грошима і виконувати відповідні функції, він повинен мати такі якості 9шт.:

Транспортабельність: грошима можуть бути тільки ті товари, що можуть транспортуватися з одного місця в інше.

Портативність: гроші повинні бути такими, щоб існувала можливість їх довгострокового зберігання без значних витрат.

Одноманітність: будь-яка держава повинна мати за одиницю виміру єдині гроші.

Недостатність: грошима можуть виступати тільки такі товари, які складно знайти і яких постійно не вистачає для задоволення потреб у них.

Визнаність: всі громадяни держави повинні визнавати даний товар як засіб взаємних розрахунків, тільки в цьому випадку цей товар може претендувати на те, щоб називатись грошима.

Можливістьрозпізнання: товар, що виступає як гроші, повинен мати такі характерні риси, які дозволили б відрізнити дійсні гроші від фальшивих.

Подільність: гроші повинні ділитися на дрібніші одиниці, що дозволить здійснюватися будь-якій операції.

Стійкість: властивість грошей зберігати свою вартість при відносно незначних змінах економічних умов у державі.

1.5 Роль грошей у ринковій економіці
Роль грошей є результатом їх функціонування і виявляється у стимулюючому чи гальмуючому впливі грошей на певні економічні процеси. Такий вплив забезпечується самою наявністю грошей на ринку, завдяки чому всі економічні суб'єкти функціонують у грошовому середовищі, а також зміною кількості грошей в обороті.

Тобто грошам належить ключова роль в ринковій економіці.

По-перше, суспільна роль грошей і їх основна функція в економічній системі проявляється у тому, що вони виступають сполучною ланкою між товаровиробниками.

>По-друге, гроші є об'єктом грошово-кредитного регулювання економіки промислово розвинутих країн.

У країнах з розвинутою економікою, враховуючи загальноекономічні завдання та цілі, встановлюється на рік грошовий орієнтир зміни грошової маси, і відповідно до нього проводиться її регулювання за допомогою кредитних інструментів центрального банку.

Через зміну кількості грошей в обороті можна активно впливати на економічні процеси у державі. Збільшуючи чи зменшуючи масу грошей в обороті, центральні банки, які діють від імені своїх держав, забезпечують зміну таких економічних інструментів, як платоспроможний попит, валютний курс, ціни, курс цінних паперів тощо. Грошово-кредитне регулювання, як правило, спрямоване на стимулювання зростання грошової маси, подолання інфляційних процесів і стимулювання валового національного продукту.

По-третє, в умовах поглиблення міжнародних господарських зв'язків гроші обслуговують процес обміну між країнами, а саме - рух товарів, робочої сили та капіталів.

По-четверте, гроші набули принципово нової якості - стали носієм капіталу.

По-п'яте, за допомогою грошей відбувається утворення і перерозподіл національного доходу через державний бюджет, податкову політику у державі, інфляційні процеси.
перейти в каталог файлов
связь с админом